Що таке “Ехолалія”

Ехолалія буває миттєвою та відстроченою.
 Мама запитує дитину «Підемо гуляти?». Дитина відповідає «Гуляти». Це приклад миттєвої ехолалії, коли дитина повторює останнє слово або фразу, яку вона щойно почула.
 Про відстрочену ехолалію говорять тоді, коли дитина відтворює слова, вислови, які вона чула раніше.

 ЧИ ЦЕ НОРМАЛЬНО?
 Ехолалія є надзвичайно важливою частиною розвитку мовлення малюків, адже вони вчаться говорити, повторюючи почуте навколо. Вона притаманна дітям у віці від 1 до 2 років. Наприклад, коли мама каже: «Підемо їсти, ням-ням». Малюк може повторити за нею і сказати «ням-ням». З часом малюки розвивають свої мовні здібності та починають створювати ВЛАСНІ комбінації фраз, речень. Повторення поступово згасає після 2 років. А в 3 роки вона практично відсутня, спостерігаються лише поодинокі повторення малозрозумілих фраз. У цьому віці діти використовують прості речення, які є відображеннями їх думок, для спілкування з іншими.

 Однак, деякі діти затримуються на стадії ехолалії. Якщо мовлення дитини складається переважно з повторень за вами, висловів з книг чи мультиків; якщо у неї немає власного мовлення (або воно обмежене), яким вона користується для комунікації, тоді вона потребує втручання фахівців.

 ЕХОЛАЛІЯ У ДІТЕЙ З РАС
 Найчастіше ехолалію дійсно розглядають у контексті особливостей розвитку мовлення у дітей з розладами аутистичного спектра (її використовують приблизно у 75% дітей з РАС). Але вона також може спостерігатися при деяких мовленнєвих, комунікативних, інтелектуальних, психічних розладах, травмах мозку.

Ехолалію слід відрізняти від вокальної стереотипії.
 Ехолалія передбачає соціально спрямоване повторення, яке має комунікативні наміри, і часто спостерігається у поєднанні з невербальними сигналами (зоровий контакт, мова тіла, жести).
 Вокальна стереотипія визначається як будь-які нефункціональні повторювальні вокалізації, що включають лепет, писк, немовленнєві звуки, власні слова, які не відповідають контексту ситуації та не спрямовані на комунікацію з іншими.

 Діти найчастіше використовують ехолалію, коли їм складно формулювати власні мовні конструкції. Вони просто не знають, як відповісти на те чи інше питання чи привернути увагу дорослого, тому повторюють певні вислови. Ці вислови часто можуть промовлятися в тому самому порядку, з такою ж інтонацією, що й ті, які вони чули по телевізору, від дорослого під час спілкування або читання книг.

Річ у тому, що деякі діти з РАС можуть оволодівати мовленням дещо по-іншому, аніж їх однолітки з типовим розвитком. Іноді їх перші вислови можуть бути у вигляді простих фраз чи речень, які є цілісними мовними одиницями. Дитина не може розділити їх на менші частинки, тому не завжди розуміє, що означає кожне окреме слово у цій фразі.

 Наприклад, вона може казати «Час збиратися на прогулянку» кожного разу, коли бачить, як мама виставляє у коридор дитячий велосипедик. Дитина знає, що ці слова мають щось спільне з прогулянкою на дитячому майданчику, але не знає, що означають слова «час», «збиратися», «на», «прогулянку». Тому не може використовувати їх в інших реченнях, відповідати з допомогою них на питання дорослого.

Ще декілька прикладів ехолалії, яка має комунікативний намір:
 висловлення прохання (дитина може підійти до мами і сказати « Ти хочеш сік?», щоб попросити сік, оскільки вона чула, як мама пропонувала його у такий спосіб). Через труднощі з розумінням діти часто можуть плутати значення займенників («я», «ти», «тобі», «мені» і т.д.);
 повідомлення про початок або продовження взаємодії (дитина може ініціювати гру в «Хованки», вимовляючи рядок із гри: «Раз, два, три, чотири, п’ять – я іду шукать!»);
відмова або згода (дорослий запитує «Хочеш йогурт?», дитина відповідає «Хочеш йогурт» у значенні «так») та ін..
Функціональне використання ехолалії може стосуватися розділення емоцій, завершення діяльності, запитання, саморегуляції та ін.

 Деякі діти використовують ехолалію як засіб самозаспокоєння. Навіть якщо висловлювання здаються абсолютно недоречними в певній ситуації, вони можуть бути значущими та комунікативними. Наприклад, коли дитина відчуває стрес і не розуміє, чому щось відбувається, вона може віддати перевагу робити те, що їй добре знайоме і передбачуване – промовляти певні фрази, декламувати вірші, діалоги з мультиків або реклами.

 Дослідження вказують, що ехолалія може бути хорошим прогностичним показником, який вказує на те, що комунікація дитини розвивається. Незабаром вона може почати використовувати слова та фрази, які запам’ятовує, щоб згенерувати власну думку.

 ВТРУЧАННЯ
 Дітям з ехолалією рекомендовано поведінкове втручання та логопедичні сесії, які допомагають їм навчитися розуміти, що означають окремі слова, щоб використовувати їх більш гнучко.

 Робота з ехолалією – це тривалий процес, у якому немає універсальних відповідей. Щоб зрозуміти, як допомогти дитині, коли ехолалія погіршує соціальну взаємодію, потрібно з’ясувати, чому це відбувається, і в залежності від цього підбирати методи втручання.

 Наприклад, якщо дитина використовує її під час групового заняття через те, що вона нудьгує або у неї стрес і вона не розуміє, що відбувається навколо, слід знайти альтернативні способи додати зайнятості /знизити рівень стресу. Можливо, дитині потрібні соціальні історії чи візуальний розклад для кращого розуміння ситуації; маленька іграшка для рук може допомогти дитині більше фокусувати увагу на педагогові. Тренінг комунікативних навичок також сприятиме більш конструктивній участі дитини на заняттях.

 Спроба дорослих “заборонити” ехолалію – не найкраща ідея. Бо це те ж саме що й забороняти користуватися доступним інструментом для спілкування.

 Натомість дорослі можуть пропонувати дитині інші форми спілкування – моделювати слова та фрази, які будуть доречними у конкретному контексті. Це допоможе їй розвивати гнучкість висловлювань і природним шляхом пом’якшувати ехолалію.

#Дитячий_логопед_Ольга_Цись_Відповіді_на_питання

Джерела:
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK565908/
https://www.asha.org/…/echolalia-and-its-role-in…/
http://www.scielo.br/scielo.php?script=sci_arttext…